Сурма пролунала, та постать лишається сидіти на краю саркофага, черевики на старому пилу, руки обхопили коліна. Переправа через ріку чекає вдалині, але рішучість затримується за завісою вагання. Сцена зависла в миті перед дією, ніби подих затамовано, повітря густе від несказаних обіцянок учора. Підведення не заперечено, його лише відкладено. Світ надворі іде далі: земля суха, ранкове сонце різке, на поклик не відповіли, але в думці він гучний.
Десь за церковним цвинтарем довга трава здригається на неспокійному вітрі. Це трава, що влітку фарбує дитячі штани, та, що вкриває насипи старих імперських залізниць, та, з якої ткали мундири, що колись марширували крізь пил і далекі походи. Тканина вчорашнього світу, виткана грубо, міцно, практично, дає якийсь прихисток від нерішучості, ніби закутатися в стару польову куртку, передану й латану, спогади про дію вшиті в кожен шов. Полотно знайоме. Воно несе запах землі і слабкі сліди тютюну й полиску для металу, пахне історіями, яких іще не розказано, витривалістю й чеканням.
На столі до сніданку в мисці лежить картопля, зварена й нарізана, шкірку лишили заради поживи, посипано товченим перцем і сіллю. Поруч хліб, скоринка в борошняному пилу, ніби згадка про повільне підходження тіста в теплій кухні, за яким дивилися з терпінням. Страва не вигадлива, її досить лише щоб утримати, ніби зроблена для того, хто, може, знайде відвагу відповісти на поклик завтра. Начиння старе: тупа виделка, щерблений емальований кухоль, той, що переживає пори занедбання і все ще чекає, щоб бути корисним.
За вікном вітер піднімає пил уздовж випаленої дороги, тієї, яку знали вояки й пастухи. Рівнина тягнеться до обрію, немилосердна й широка, повітря повне запаху нагрітих сонцем трав і далеких гроз. Навіть погода ніби зупиняється, затамовує подих перед дощем, якого довго чекали. У старих оповідях такий краєвид переходять ті, хто нарешті чує виклик і підводиться йти, хоча дехто сидить на краю і слухає лагіднішого наказу, м’якшої обіцянки.
Якщо ви відчуваєте це вагання, пройдіть високою травою і дайте насінню торкнутися рук: навіть нерухомість має свою фактуру, її можна відчути долонею. Перевертаючи ґрунт у саду, ви можете знайти старі ґудзики або монети і зв’язати теперішній неспокій із давніми митями, коли дія вже була. Ви можете начистити стерту пряжку паска або залатати кишеню куртки. Це дрібні жести готовності до часу, коли відповідь уже не відкладете. Або просто посидьте на плямі сонця з кухлем міцного чаю, дивіться, як рухається пил, і відчуйте вагу вибору цього дня. Польова куртка, картопля в мисці, пил на випаленій дорозі лишаються поруч, поки ви сидите. Сурма вже пролунала, але переправу не відібрано: її лише відкладено до миті, коли ви самі підведетеся. Трава на насипі й емальований кухоль терпляче лишаються поруч із вами.
Щасливий колір сьогодні — хакі.
Lucky Color: Khaki — #F0E68CПоклик може зачекати, але день іде далі. Кожна пауза є приготуванням.