На вершині гори лампа холодна в руці Відлюдника. Дорога позаду — довгий розмах каменю, перерваний латками снігу, що не тане, і валунами, вкритими кіркою лишайника. Небо тисне вниз, стеля з низької, неперерваної хмари, замикаючи гору у світі без сонця. Навколо туман в’ється і густішає, ковтаючи краї кожної скелі і стежки. Відлюдник, обернений усередину, дав вогню згаснути і більше не гукає через провалля. Він загорнутий у грубу ковдру, волокна шорсткі і поцятковані пам’яттю овець, що колись паслися на високих пасовищах.
Униз по схилу світ нерухомий. Дощ падає тихими запонами, перетворюючи осип на багно і позначаючи поверхню гірського озерця, що рідко брижить. У селі дим піднімається з димарів, розчиняючись у вологому повітрі над шиферними дахами. Селяни проходять унизу, голови схилені під мжичкою, їхні пальта вкриті краплями води. Складені біля дверей річкові камені, колись зібрані позначити межу, блищать після нічної бурі. Тут відмова Відлюдника сходити стає тишею, що влягається після далекого грому: закляттям підвішеного руху, мовчанням, зламаним лише краплею з карниза і рівним цоканням годинника на камінній полиці.
Колись лампа Відлюдника тягла мандрівників угору кам’яною стежкою. Тепер, коли її полум’я забуте, єдина компанія — повільний ріст моху на уступах, дрейф імли між кам’яними турами. У саду внизу капуста набрякає під вологою вагою похмурого ранку, листя облямоване росою. Дорога у світ усе ще там, але Відлюдник обрав компанію граніту, смак холодної каші і шкребіння бруска по лезу ножа, притупленого самотністю. Кожна річ у цій гірській самоті практична і тривка: олов’яна миска, що тримає вчорашній хліб, річкова галька, якою притоплюють рибальські жилки, латка лаванди, що пішла в насіння.
Гора не порожня, лише тиха. Приглушені дзвони далеких овець, луна сокири на вологому дереві і гуркіт грому далеко збираються в повітрі. Ліхтар Відлюдника, колись маяк, тепер схований у скрині зі старими цвяхами і вивітреним польовим щоденником. У цьому відступі колір світу йде від каменю і хмари, від кори верби після дощу, від побитого бляшаного відра, поставленого на поріг ловити стік. Немає поспіху повертатися, немає поклику до вогню села. Самотність стала обраною важкою стежкою, самотньою вершиною гори, незапаленою лампою.
Сьогодні ви можете тихо сидіти біля шиферного підвіконня, обводячи пальцем форми крапель дощу. Можете зварити просту страву з грибів і ячменю, даючи парі підніматися, поки вдихаєте запах землі і каменю. Можете відполірувати олов’яну чашку або нагострити улюблене знаряддя, слухаючи м’яке шкребіння і знаходячи втіху в повільній, рівній праці. Або можете вийти під низьке небо, даючи тиші туману і м’якому крапанню води сформувати ваші думки в щось нерухоме.
Щасливий колір сьогодні — сірий.
Lucky Color: Gray — #808080Нехай гірська погода веде ваші кроки.
Лампа не запалена, але путь ваша.