Коли блискавка б’є в найвищу точку, вона шукає найшвидший шлях униз, але в перевернутій Вежі розряд висить у повітрі й відмовляється торкнутися землі. Кам’яна кладка все ще стоїть, але кожна тріщина розтягнута тремтінням. Вітер виє крізь розколоті бійниці, проте стяги тримають своє місце, притиснуті дощем, який, здається, не кінчається. Це ніч, коли небо — склепіння, і кожна хвилина затамовує подих. Із землі вежа здається цілою, хоча вгорі розчин слабне і береже свої таємниці.
Під цими стінами росте давній сад, посаджений руками, що тепер є пилом. Старі гранати, зі шкіркою товстою, як обладунок, розколоті вздовж невидимих швів, тримаються вузлуватих гілок. Їхній сік плямує камені внизу, липкий і міцний, позначаючи роки повільними, впертими краплями. На кухні мідний казан томиться весь день, повний віджатих плодів. Повітря важке від їхнього запаху; вогнище горить низько, ніби виманюючи солодкість, не даючи нічому скипіти. Кухар мішає дерев’яною ложкою, стертою до гладкості, відлічуючи час, поки грім тихо бурмоче за вікнами.
Дороги навколо вежі йдуть краєм, сформованим давніми битвами. Ґрунт пам’ятає. Навесні виноградники обрізають до деревини, лози кровоточать соком, що сохне темними, таємними краплями. Бочки з вином складені в прохолодних льохах, висічених у пагорбі, за дверима, підпертими проти землі, що зсувається. У найстарішій частині села чинбарня працює зі шкурами, привезеними з далеких долин. Коли шкіру вичиняють, запах густішає, близький і майже металевий, і робота триває за зачиненими віконницями, день за днем, навіть коли збираються бурі і вулиці течуть дощем.
У певні ночі, коли повітря густе й близьке, небо здригається обіцянкою бурі, яка не проривається. Люди збираються в залі твердині, плащі висять біля дверей, чоботи стоять у ряд. Хтось наливає глінтвейн у глиняні чашки, і смак гострий, з краєм пам’яті про літню спеку і залізний присмак давнього ґрунту. Старі історії розповідають тихими голосами про роки, коли вежа впала і ніхто її не відбудував, але сьогодні ввечері вона стоїть, і двері лишаються зачиненими. Надворі останнє денне світло відходить, лишаючи світ притиснутим близько, ніби кожна стіна тримає на місці власну тишу.
Сьогодні ви можете витиснути останні зерна з граната, заплямувати кінчики пальців соком і дати його пам’яті затриматися. Нехай старий мідний казан томиться з гвоздикою і плодом, вдихайте запах, що зв’язує цю мить із тими, хто був перед вами. Начистіть пасок або торбу, зроблену дбайливим чинбарем, відчуваючи вагу років у кожному стібку. Пройдіть під грозовими хмарами, не розкриваючи парасольки, чуючи грім і довіряючи вежі потриматися ще трохи.
Щасливий колір сьогодні — темно-червоний.
Lucky Color: DarkRed — #8B0000День тримається, хоча буря чекає.
Коріння росте глибше в нерозбитій землі.