Вінок лаврового листя дугою йде в повітрі, кінці майже сходяться і творять овальну браму, крізь яку рухається одна танцівниця. Руки відкриті, її обрамлюють чотири живі істоти, кожна дивиться зі свого кута: лев, бик, орел і янгол, мовчазні вартові чотирьох країв світу. У її русі коло наближається до завершення. Стрічка чекає, не зав’язана, готова бути зав’язаною на свято і на замикання. Навколо неї нанесено подорож світу: шляхи перетинають гори, ріки вигинаються, небо дугою над полями й лісами.
Давно, на краю заселеного світу, наприкінці подорожі стрічки зав’язували навколо дерев. Зв’язування скріплювало обіцянки і пам’ятало безпечні повернення. У серці міста ятка виставляє плід, давніший за саму дорогу: яблука, шкірка блищить знайомим полиском, нагорнуті біля гранатів, розколотих навпіл, кожне насіння, як самоцвіт, мерехтить обіцянкою. Терези купчині хилиться, поки вона важить грона вишень, накладені високо в плетених кошиках, призначені для столів і кухонь. Поруч обвітрений дерев’яний віз навантажений помідорами, зірваними на світанку, вони ще несуть запах землі й лози. Ці плоди, зібрані з садків і гаїв, прибувають до того самого місця: замикання кіл, коли руки міняють монету на поживу.
Чотири живі істоти, знаки відомого світу, дивилися, як розгортаються століття. У полях маки кивають на вітрі, пелюстки нагадують битви і пам’ять про мир, важко здобутий. Уздовж давніх доріг стяги розгортаються над міськими брамами, високо на валах і в руках маршових процесій, позначаючи повернення мандрівників. Із кухонь рівне кипіння юшки кличе родину й друзів до столу: горщик булькоче з перцем і бобами, пахощі — сигнал, що подорож збирання завершена. Чайник свистить, готовий полити чайне листя, ручка начищена від ужитку, постійна річ у кожному домі.
На краю Середземного моря амфори колись тримали врожай виноградників: грона вичавлені, сік перетворений на щось тривкіше, ним ділилися ті, хто зібрався на бенкети. Далеко на півночі осінь приносить роботу консервування й збереження, руки кладуть ягоди в банки, запечатуючи солодкість на холодні місяці попереду. У тропічних лісах птахи миготять крізь листя, пір’я блищить, поки вони збирають насіння і будують гнізда, коли пора дощів замикається. Кожен учинок — зав’язати стрічку, зварити страву, зберегти щедрість, позначити поріг — говорить про кінці, зроблені святими, про останній вузол перед тим, як відкриється новий шлях.
Сьогодні ви можете поставити на кухонний стіл миску полуниць, всипати жменю сушеної журавлини в ранню вівсянку або закласти шовкову стрічку між сторінками книжки як знак завершення. Триває давній звичай: зав’язати нитку навколо зап’ястя на удачу або приколоти квітку до жакета, перш ніж вийти в день, тихо визнаючи, що коло замикається і обіцянка світу відновлена. Живі істоти — лев, бик, орел, янгол — дивляться і пам’ятають, свідчать про зв’язок, що єднає початки з кінцями. Яблуко і розколотий гранат, вишні в кошику, помідори з лози, маки на полі, амфори біля Середземного моря, полуниця на столі — усе це плоди того самого кола. Стрічка, зав’язана навколо дерева наприкінці дороги, і стрічка у вашій книжці говорять одне: коло завершується, і світ приймає вас далі.
Щасливий колір сьогодні — червоний.
Lucky Color: Red — #FF0000Стрічку зав’язано. Коло завершується.
Світ приймає вас уперед.