У серці Колеса долі світ крутиться вперед і назад, його спиці ловлять сонячне світло, поки воно обертається. Давнє колесо, позначене міфічними символами і стережене мовчазними постатями, кличе думку до сезонів, до постійності зміни. Їхати на колесі означає знати і підйом, і спуск, завжди з пам’яттю того, що було раніше. Кожна спиця є шляхом, прокресленим уявно, а обід — краєм можливості. Королі піднімаються і падають. Смиренні опиняються піднесені. Усе є рухом, усе зв’язане повернутися.
У найвищий день літа в Самарканді торговці збиралися під небом таким ясним, що здавалося, ніби світ перевернули і небеса вилилися на них. Там бані кахляних мечетей ловили той самий світний спокій, прохолодний і тонкий над пилом Шовкового шляху. У Флоренції під подібним небом малярі Відродження мололи рідкісне каміння, щоб зробити пігменти, які нагадували шатро вгорі, зберігаючи їх для риз святих і риз Мадонни. Через Середземне море рибалки піднімали очі з човнів і бачили ту саму безмірність, ту саму обіцянку, що бурі минуть і спокій повернеться. Кожен вірив, своєю мовою, що те, що тягнеться над ними, є знаком прихильності долі, благословенням, яке приходить і відходить зі зміною вітрів.
У високих Альпах, коли весна поверталася після довгої зими, перші тирличі пробивалися крізь останній сніг, їхній цвіт — малий вісник удачі і віднови. Пастухи дивилися, як колір поширюється, певні, що коли квіти множаться, сніги не повернуться. Поворот сезону був написаний у пелюстках, так само як написаний угорі. У давніх портах склодуви намагалися впіймати ясність дня у своїй праці, формуючи посудини, що ловили світло і тримали його, крихкі і світні на ринковій ятці. Ці предмети, народжені з вогню і піску, несли пам’ять неба, баченого з палуби корабля або зі сходів нового міста. Кожна посудина була надією на удачу, бажанням умістити швидкоплинне, жетоном усього, що піднімається і падає.
У дні рідкісної погоди, коли бурі розходилися і повітря відчувалося очищеним, мандрівники зупинялися на гірських перевалах або на міських дахах, вдихаючи раптову ясність над собою. Під цими небесами складали вірші і молитви, просячи стійкості в часи зміни, щоб колесо обернулося лагідно. Торговці вмочували тканину в привізні барвники, щоб відлунити ту саму обіцянку, драпіруючи її в дверях, щоб усі, хто проходить під нею, знайшли кращу долю. Тканина, торкнута багатьма руками, ставала знаком безпечного проходу і добрих початків.
Сьогодні можна йти під відкритим небом, даючи ясності вгорі нагадати про подвійну обіцянку зміни. Можна тримати невелику скляну миску біля вікна, щоб ловити ранкове світло і пам’ятати, що швидкоплинне можна втримати, хоча б на мить. Читати старі вірші вголос, особливо ті, що написані в подорожах або під чужим небом, запрошує колесо обернутися з лагідністю. Повісити біля дверей клапоть тканини, зношеної в дорозі, або прив’язати стрічку до гілки означає вшанувати те, як рухається доля, повертаючись колом туди, де почалася.
Щасливий колір сьогодні — лазуровий.
Lucky Color: Azure — #F0FFFFОбіцянка неба, благословення посудини.
Нехай колесо обернеться на вашу користь.