Історія таро

ТАРО

Таро народилося в Північній Італії в першій половині XV століття як колода для гри. Лише понад триста років по тому, наприкінці XVIII століття, його почали використовувати для ворожіння. Історія про те, що таро прийшло з Давнього Єгипту, добре відома, але доказів у неї немає.

Хронологія

1370-тіГральні карти, предки нинішніх колод, приходять до Європи з ісламського світу
бл. 1418–1425Джерела повідомляють, що Філіппо Марія Вісконті, герцог Міланський, замовив особливу колоду з богами (карти втрачено)
1440Флорентійський документ уперше згадує карти trionfi
1440–1460-тіДля родин Вісконті та Сфорца з Мілана створюють колоди ручного розпису
бл. 1500Входить у вжиток назва tarocco
XVII–XVIII століттяУ Франції масово випускають ксилографічні колоди, і складається зразок, пізніше названий Марсельським таро
1781Кур де Жебелен пише, що таро — давньоєгипетська книга
1780-тіЕттейла видає книжку про ворожіння на таро та колоду, створену для ворожіння
1850-тіЕліфас Леві пов'язує 22 старші аркани з 22 літерами єврейського алфавіту
1888У Лондоні засновано Герметичний орден Золотої зорі, який пов'язав таро з астрологією та кабалою
1909Виходить колода Райдера–Вейта–Сміт
1969Виходить Таро Тота
1970-тіПеревидання колоди Райдера–Вейта–Сміт широко розходяться, і таро стає відомим в Японії як колода для ворожіння

Народження карткової гри

Наприкінці XIV століття гральні карти прийшли до Європи з ісламського світу. У них було чотири масті, у кожній числові карти й фігури, дуже схоже на карти, які ми знаємо.

У першій половині XV століття при дворах Північної Італії до цієї колоди додали набір карт із малюнками. Ці додаткові карти називали trionfi, «тріумфи», і в грі вони били всі інші карти. Англійське слово «trump» (козир) походить саме від цього «тріумфу».

Найстаріший документ, де вони згадуються, — флорентійський, 1440 року. Ще раніше, близько 1418–1425 років, в одному листі сказано, що Філіппо Марія Вісконті, герцог Міланський, замовив особливу колоду із зображеннями богів. Але ці карти втрачено, і ми не знаємо, чи були вони влаштовані так само, як таро.

Колоди Вісконті–Сфорца

Найстаріші карти таро, що збереглися, — карти ручного розпису, зроблені для Вісконті та Сфорца, правителів Мілана. Вони розкішні, із сусальним золотом; збереглося близько п'ятнадцяти наборів, більшість лише частково. Їх зберігають Бібліотека Моргана в Нью-Йорку, Академія Каррара в Бергамо, Бібліотека Бейнеке Єльського університету та інші збірки.

Ці карти належали знаті й слугували не для ворожіння, а для гри, у якій очки набирали за взятки, виграні козирями.

Карта Надія. На золотому тлі жінка в темному вбранні стоїть навколішки зі складеними руками, біля її ніг якір — Надія. Колода Кері–Єйл (таро Вісконті), бл. 1428–1447, приписується Боніфаціо Бембо, Бібліотека Бейнеке, Єльський університет. У ній були й карти Віри, Надії та Милосердя, яких немає в пізніших колодах таро.

Карта Сила. Юнак у синьому заносить палицю, щоб ударити лева біля своїх ніг — Сила. Колода Вісконті–Сфорца (Пірпонт Морган — Бергамо), карта, яку вважають доданою близько 1480 року Антоніо Чиконьярою, Бібліотека Моргана.

Назва «tarocco»

Приблизно з 1500 року назва tarocco (мн. tarocchi) почала витісняти trionfi. Французькою вона стала tarot. Звідки взялося це слово, невідомо.

Поширення завдяки гравюрі на дереві

У XVI столітті карти почали друкувати з дерев'яних дощок, і в них змогли грати не лише знать, а й містяни.

У Франції XVII–XVIII століть багато карткових майстрів робили колоди таро майже за одним і тим самим зразком. Відомі приклади — карти Жана Нобле з Парижа (бл. 1650), Жана Додаля з Ліона (бл. 1700) і Ніколя Конвера з Марселя (1760). Пізніше цей зразок назвали Марсельським таро.

Карта Дурень. Чоловік у червоній шапці несе на плечі вузлик на палиці й іде, спираючись на посох, біля його ноги звірятко. Унизу напис «LE FOL». — Дурень. Марсельське таро Жана Додаля, 1701–1715, Ліон. Карта підписана «LE FOL» і не має номера.

Ігри в таро живі й донині. У Франції широко грають у jeu de tarot; в Австрії та інших країнах Центральної Європи гра відома як тарок; а в Болоньї, в Італії, досі грають у tarocchino.

Колода для ворожіння

Єгипетська теорія (1781)

1781 року французький учений Антуан Кур де Жебелен написав у своїй праці Le Monde primitif («Первісний світ»), що таро — залишок «Книги Тота», у якій жерці Давнього Єгипту записали свою мудрість. У тому самому томі є нарис графа де Меллє про те, як використовувати таро для ворожіння.

Тоді ще ніхто не вмів читати ієрогліфи, тож перевірити це твердження було неможливо. І навіть після розшифрування ієрогліфів не знайшлося нічого, що пов'язувало б їх із таро. Попри це, ця теорія змусила бачити в таро «містичні карти».

Штриховий малюнок Повішеного. Чоловік висить за одну ногу на дерев'яній рамі, а внизу стоїть перевернуте число XII. — Повішений. Гравюра з 8-го тому праці Кур де Жебелена Le Monde primitif (1781). Якщо повернути її так, щоб число XII опинилося нагорі, чоловік стоїть на одній нозі. Жебелен вважав, що таке справжнє зображення, Розсудливість, а карткові майстри надрукували його догори ногами.

Еттейла (1780-ті)

Паризький ворожбит Еттейла (справжнє ім'я Жан-Батист Альєтт) у 1780-х роках видавав книжки про ворожіння на таро, а згодом створив колоду, призначену для ворожіння. Його вважають першою відомою з джерел людиною, яка професійно ворожила на таро.

Зв'язок з езотерикою (XIX століття)

У Франції XIX століття Еліфас Леві в працях 1850-х років пов'язав 22 старші аркани з 22 літерами єврейського алфавіту. Думка накласти кабалу (єврейське містичне вчення) на таро стала основою багатьох пізніших тлумачень.

Герметичний орден Золотої зорі, заснований у Лондоні 1888 року, розвинув цю думку й установив докладні відповідності між картами, астрологією, єврейськими літерами та кабалою. Саме цей орден поміняв місцями Справедливість (8) і Силу (11), щоб Сила, пов'язана з Левом, і Справедливість, пов'язана з Терезами, йшли в порядку зодіаку.

Водночас поширилася теорія, ніби таро принесли до Європи «цигани» (роми). Однак таро використовували при італійських дворах ще до того, як роми стали відомі в Європі, і ця теорія теж не має підстав.

Колода Райдера–Вейта–Сміт (1909)

1909 року лондонське видавництво Rider випустило колоду, яку задумав Артур Едвард Вейт, член Золотої зорі, а намалювала художниця Памела Колман Сміт. Наступного року Вейт видав до неї посібник, The Pictorial Key to the Tarot.

Новим у цій колоді було те, що на всіх 56 числових картах молодших арканів зображувалися люди й сцени. Карти, на яких раніше були лише символи, наприклад «три мечі», тепер показували, скажімо, серце, пронизане трьома мечами, тож значення можна було вгадати з малюнка.

Карта Трійка мечів. На тлі дощових хмар три мечі пронизують червоне серце. — Трійка мечів. Перше видання колоди Райдера–Вейта–Сміт (так зване Pam-A), малюнок Памели Колман Сміт, 1909–1910, Лондон.

Вважають, що цей спосіб розміщувати сцени на числових картах дещо завдячує італійському таро XV століття, відомому як колода Сола-Буска. Колода Сола-Буска була незвичайною для свого часу: малюнки були на всіх 78 картах, а 1907 року фотографії всіх її карт передали до Британського музею. Наприклад, Десятка мечів із Сола-Буска і Десятка жезлів із Райдера–Вейта–Сміт зображують постать, що несе в'язку, в дуже схожих позах.

Карта Десятка мечів. Чоловік у фіолетовому, якого видно зі спини, несе в'язку мечів у червоних піхвах — Десятка мечів. Колода Сола-Буска, бл. 1491, Пінакотека Брера, Мілан.

Карта Десятка жезлів. Чоловік у червоному йде, несучи в'язку з десяти палиць — Десятка жезлів. Колода Райдера–Вейта–Сміт, малюнок Памели Колман Сміт, 1909–1910.

У 1970-х роках колоду Райдера–Вейта–Сміт перевидали в США й широко поширили, і більшість колод, які продаються сьогодні, засновані на її зображеннях.

Таро Тота і XX століття

Англійський окультист Алістер Кроулі працював разом із художницею Фрідою Гарріс над новою колодою в 1938–1943 роках. Це Таро Тота, видане 1969 року, коли обох уже не було серед живих.

У другій половині XX століття поширився й погляд на карти як на дзеркало душі, що спирається на ідеї психолога К. Г. Юнга.

В Японії таро, як кажуть, стало широко відомим як колода для ворожіння приблизно з 1970-х років завдяки книжкам і журналам. І більшість нинішніх японських книжок і колод теж дотримується традиції Райдера–Вейта–Сміт.

Поширені хибні уявлення

Воно прийшло з Давнього Єгипту: теорія, висунута Кур де Жебеленом 1781 року, без жодних доказів. Найстаріші карти таро — з Італії XV століття.
Його принесли «цигани» (роми): теорія XIX століття, яка теж не має підстав.
Від самого початку це був інструмент ворожіння: понад триста років таро було передусім колодою для гри. Для ворожіння його почали використовувати лише з кінця XVIII століття.

Що почитати

Michael Dummett, The Game of Tarot: From Ferrara to Salt Lake City, Duckworth, 1980
Ronald Decker, Thierry Depaulis, Michael Dummett, A Wicked Pack of Cards: The Origins of the Occult Tarot, Duckworth, 1996
Arthur Edward Waite, The Pictorial Key to the Tarot, William Rider & Son, 1910
Описи колод Вісконті–Сфорца, складені Бібліотекою Моргана, Академією Каррара та Бібліотекою Бейнеке Єльського університету

Джерела зображень

Ілюстрацію вгорі зроблено для цього сайту. Усі зображення карт відтворюють оригінали, що перебувають у суспільному надбанні, і взяті з Wikimedia Commons.

Надія, колода Кері–Єйл: Wikimedia Commons (суспільне надбання; фотографія Бібліотеки Бейнеке, Єльський університет)
Сила, колода Вісконті–Сфорца: Wikimedia Commons (суспільне надбання; скан репродукції Dal Negro I Tarocchi dei Visconti)
Трійка мечів, колода Райдера–Вейта–Сміт (перше видання, Pam-A): Wikimedia Commons (суспільне надбання; видана до 1931 року, а правовласник Вейт помер 1942 року; скан надав muzendo.jp)
Дурень, Марсельське таро Жана Додаля: Wikimedia Commons (суспільне надбання)
Повішений, Le Monde primitif Кур де Жебелена: Wikimedia Commons (суспільне надбання)
Десятка мечів, колода Сола-Буска: Wikimedia Commons (суспільне надбання)
Десятка жезлів, колода Райдера–Вейта–Сміт: Wikimedia Commons (суспільне надбання)