Пшениця схиляється в полі, важка від обіцянки, колоски повні й мерехтять, коли вітер іде рівниною. Троянди дерються низькою стіною, пелюстки відкриваються в тиші ранку, а город біля кухні віддає плоди в тихому достатку: повні помідори й баклажани, міцна квасоля і кучеряві вусики огірків. Імператриця сидить усередині цієї щедрості, її сидіння сформоване з живих гілок, сплетене терпінням пір. Поруч вода зісковзує з каменя на камінь, збирається в прохолодній чаші, перш ніж напоїти корені всього, чим вона керує. Її оточує не порожнеча, а свідчення росту й праці, що прийшли до лагідного плоду.
Мале дерево стоїть на краю саду. Його тонке листя мерехтить на сонячному світлі, сріблясте з одного боку, приглушене з другого. Плід гладкий і твердий, його збирають руки, що знають кожну гілку й кожен вузол, і тиснуть, щоб випустити олію, яка наповнює лампи і покриває хліб смаком і давнім, і поживним. Ці дерева наглядають за терасами, вирізаними в схилах Середземного моря, їхні скручені стовбури — свідчення століть догляду. В оповіді й у мирі гілка в дзьобі голуба означала, що буря минула; земля знову готова до осілості й обробітку. З їхнього листя плели вінці для поетів і атлетів, знак честі й лагідності водночас.
На літній кухні банки вишикувані на дерев’яній полиці. Деякі наповнені розсолом і тримають ті самі малі плоди, смак поглиблений часом і сіллю. Рука тягнеться до ложки, тоді до миски, заправляє хрустку зелень олією, витиснутою з тих плодів, запах такий свіжий, як сад надворі. Мати складає тканини і кладе їх у кошик, кожна облямована краєм, що повторює просту форму листка, передану руками, які знаходили розраду у вишивці протягом довгих тихих вечорів. Поруч ступка й товкач — гладкі від довгого вжитку — розтирають горіхи й трави, творячи пасту, що несе пам’ять теплих пообідь і м’яких вітрів через викладені плиткою двори.
У старих оповідях ці дерева стояли знаками миру, посаджені в серці священних гаїв і на краях сіл. Вони витримували посуху й бурю, корені копали глибоко в кам’янистий ґрунт, листя мерехтіло крізь роки і свята, і труднощів. Їхнє дерево формувало міцні ополоники й миски, знаряддя, щоб ділити й подавати їжу за родинними столами. Світло лампи, нагодованої їхньою олією, миготіло на кам’яних стінах, поки оповіді пливли кухнями й садами, мішаючись із гудінням комах і далеким шумом води.
Сьогодні людина може втиснути гілочку цього листя в книгу, посилаючи запах далеких пагорбів у тишу своєї кімнати. Може сповільнити крок, куштуючи олію на свіжому хлібі, даючи смаку згадати дні миру й достатку. Сидячи в тіні дерева, може написати листа або вірш, даючи думкам рости так, як ростуть корені й гілки, — стійко, без поспіху. Або ввечері може начистити дерев’яну ложку, аж поки вона заблищить, згадуючи всі руки, які формували, подавали й живили.
Щасливий колір сьогодні — оливковий.
Lucky Color: Olive — #808000Тихе джерело достатку. Сила поділитися тим, що вже дано.