Постать сидить на високій лаві, порожні ризи розливаються сидінням, терези в її руці висять криво. Протяг іде кімнатою, змушуючи лаву скрипіти, а важкі завіси гойдатися. Меч, призначений для швидкої ясності, спирається невживаний на колону. Жодних позивачів не прийшло; зала, збудована для рішень, чекає в тиші. Надворі площа будівлі суду заметена сухим листям — торішній сумах і уламки шкаралупи каштанів. Тут рівновагу відкладено не через плутанину, а через відсутність. Повітря густе, як година перед літньою бурею, коли хмари громадяться над містом і грім натякнутий, але ще не озвучений.
В іншому місці, на пагорбах за краєм міста, клапоть землі тримає сплутане коріння старого гранатового дерева. Його плід, розколотий і товстошкірий, лежить розсипаний унизу, зернята сяють серед опалого листя. В іншому світі ці зернята полічили б, зважили і розділили. Сьогодні вони спочивають там, де впали, залишені воронам і дрібним істотам, які помічають те, повз що люди проходять. Нитка історії біжить крізь цю занедбану сцену — нагадування про торговельні шляхи, де сушений плід і прянощі зважували дбайливі руки, кожну угоду довіряли і свідчили. Тепер ятки зачинені, терези невживані, книга крамаря неповна.
Століття тому, через океан, гроно кораблів покинуло порт пізньої осені, везучи сувої тканини, фарбованої глибоко і тривко, тканої з турботою зимової ночі. Ці текстилі мандрували далеко, ними торгували на ринках під кам’яними арками і в запилених придорожніх корчмах, ними загортали сувої закону, позначали місця старших і іноді захищали пораненого мандрівника від холоду. Тканина була знаком влади — сигналом, що належний лад буде дотримано. Але коли бракує належного голосу, тканина є лише тканиною, складеною в скринях, забутою за замкненими дверима. Обіцянка купця невиконана, договір непідписаний.
На високогір’ї погода іноді важчає якраз перед сутінками. Пастухи бачать це першими, дивлячись, як отари неспокійно зсуваються, коли небо темніє і вітер піднімається, несучи запах вологої землі і далекого грому. Блискавка спалахує, але дощ стримується, підвішений. Рівновага між днем і ніччю, сонцем і бурею ніби хитається на мить. Пастухи знають зібрати плащі і скерувати овець до притулку, але сьогодні хтось запізнюється з поверненням. Отара чекає, непевна, на відкритому вересовищі.
У тихому домі ступка і товкач спочивають невживані на кухонній полиці, їхня поверхня заплямована від останнього молоття прянощі. Кухар у від’їзді, можливо, покликаний до іншого обов’язку, і трапеза не приготовлена. Обряд столу — розламаний хліб, налита міра — сьогодні не відбудеться. На його місці знаряддя позначають намір, процедуру, що чекає руки, яка дасть їй сенс.
Якщо хочете, складіть відрізок тієї купецької тканини і поставте його біля місця роботи як обіцянку завершити те, що лишилося висіти. Лишіть шматок плоду граната у вікні для птахів як жест до тих, чиєї присутності бракує. Змеліть невелику кількість прянощі в ступці, навіть якщо жодна страва її не потребує, просто щоб ушанувати невиконаний акт. Зупиніться ввечері, слухаючи бурю, що ще не проривається, і пам’ятайте полічити те, що лишили чекати.
Щасливий колір сьогодні — темно-бордовий.
Lucky Color: Maroon — #800000Терпіння іноді є єдиним свідком.
Навіть у відсутності намір лишає слід.