У тихій залі за завісою Верховна жриця сидить із щільно зачиненим сувоєм, очі відведені від тихого лиця води. Світло місяця зісковзує з її колін, лишаючи льон недоторканим, а повітря важким від утриманого. Надворі світ чекає, але всі знаки — тканина з гранатами, дві колони — замовкли. Проходу всередину немає. Є лише тиша таємниці, яка не зрушить, лагідна, та нерухома стіна.
Колись жриця вітала б годину, коли сутінки глибшають у ніч, що дає садовим фіалкам їхній таємний запах. Вона провела б руки крізь них, пелюстки зібрані в тіні під вербою, лиця зачинені, вони дихають повільною пам’яттю ґрунту. Тепер вона сидить нерухомо, босі стопи на тканому килимі, що ледь пахне лавандою, узори на ньому відлунюють далекі пагорби й річки, видимі лише у снах. Вона не читатиме зі своєї книги таємниць. Відповіді тримають себе самі, наче загорнені в товстий шарф, який носили купці з Кашана, прядений із шовку далеких шовкопрядів, пофарбований у серці квітів, чиї назви говорять лише в тиші ринку.
Сувій лишається нерозгорнутим, воскова печатка не зламана, і річка під храмом не віддзеркалює неба. Натомість вона біжить глибоко й сховано, тиха під гаєм півників, лишених жерцями без догляду. Шлях до її краю забарикадовано високою травою, роса тримається на ній довго після того, як сонце зійшло. Повітря тісне, важке від слабкої кислинки, як у стиглого винограду конкорд, забутого в мисці, шкірки починають зморщуватися. Таємниця чекає, але таємниця й утримує; вона не готова стати вином або чорнилом.
Десь удалині є гора, схили якої вкриті диким розмарином. Раннього ранку, перш ніж туман вигорить, пастухи ведуть отари крізь верес, знаючи, що ні вівця, ні камінь не відкриють того, що лежить під коренем. У давні часи фарбувальники Тіра виварювали пелюстки рідкісних ніжних квітів, щоб забарвити плащ монарха. Колір був рідкісним, бо квітка ховала себе, росла лише там, де не ступала нога, на урвищах, де вітер говорить загадками. Жриця, коли говорить, говорить голосом цих гір і каменів; тепер вона мовчить, сувій важкий на колінах, вітер нерухомий.
Якщо ви чекаєте відповіді, яка не приходить, можете зібрати фіалки з краю саду і втиснути їх між сторінками книги, якої ще не читали. Можете запарити сушену лаванду в керамічній чашці і випити до світанку, слухаючи звук води в трубах. Можете загорнутися в шарф із узорами далеких пагорбів і дати йому нагадати про місця, де таємниці тихо сплять у землі. Якщо маєте миску винограду, їжте його повільно, по одній ягоді, даючи кислинці нагадати, що деяка солодкість дозріває в тіні.
Щасливий колір сьогодні — синьо-фіолетовий.
Lucky Color: BlueViolet — #8A2BE2Збережена таємниця все ще може бути розрадою. Тиша — власний різновид відповіді.