У тиші храму Верховна жриця лишається на своєму мовчазному посту, довгий сувій утримано за складеними руками. Завіса, яка мала б розійтися і відкрити мудрість, тепер висить важко й нерухомо. Півмісяць біля її ніг у тіні, вода позаду неї застигла й німа, не дає відбиття. Сховане не лише невідоме, а активно замкнене, прохід до передчуття забарикадовано густою тишею. У цій безповітряній тиші таємниці не підпливають близько; вони вперто лишаються в темряві і відмовляються бути названими.
У таких умовах світ колись звертався до рідкісних і дорогих зборів далеких берегів. Уздовж узбережжя Тіра рибалки збирали молюсків, розкривали кожну істоту вправними руками, щоб знайти сховане джерело барвника. Це давало пігмент, що фарбував тканину глибиною, якою мало хто міг володіти. Шати, оброблені цією суттю, ставали знаками влади й таємниці, їх носили постаті, чиє знання було відділене від натовпу. Ці одежі відділяли правителів від підданих, жерців від мирян; вони були більшим за вбрання — вони були бар’єрами, позначали межі того, що можна знати і чого не можна.
Деінде те саме слово осідало на плоді, зібраному в гаях Середземного моря. Дерева, важкі від куль, що ховали сотні блискучого насіння, ставали знаками терпіння й нагороди. Розколоти одну вимагало зусилля, і нагорода не була негайною; кожен шматок давав лише натяк на те, що містив увесь плід. Насіння, як стережені думки, було розсипане, але не легко зібране, кожне — мала обіцянка, що чекає бути відімкненою. Холодного ранку кухар може потягтися до банки варення з цих плодів і дбайливо намастити його на хліб як тихий акт затишку, смак водночас гострий і солодкий, нагадування про повільну таємну працю жнив.
Увечері, коли погода зсувається і рівний дощ падає надворі, завіси, щільно засунуті на вікнах, тримають кімнату близько і окремо від бурі. Книги, колись оправлені в рідко пофарбовану тканину, сидять нерозгорнуті на полиці, корінці мовчазно свідчать про знання, з яким іще не зустрілися. У монастирях минулого ці книги спочивали б під завісами, стережені від світла, в очікуванні руки й ока, яким дозволено читати. Навіть тепер стрічка з такої тканини може позначати сторінку, її мета не відкрити, а зберегти місце, аж поки прийде час розуміння.
Сьогодні ви можете заварити чай із сушених квіткових пелюсток і дати парі піднятися, сидячи з чимось нерозв’язаним. Можете загорнутися в шаль, передану через родину, волокна виткані з дбайливістю і несуть вагу понад теплом. Можете розколоти плід, дати насінню висипатися в миску, смакувати кожне уважно і лишити решту на інший день. Якщо дощ триває, можете засунути завіси і запалити свічку, творячи стіну між собою і галасом, даючи простір тому, на що ще не можна відповісти.
Щасливий колір сьогодні — фіолетовий.
Lucky Color: Purple — #800080Нехай сховане поки лишається цілим.
Те, що зачинене, ще може бути відкрите.