У перевернутому саду Імператриці колись упорядковані ряди трав і пшениці тепер поступаються дикій насувній плутанині. Нічого не обрізано, нічого не зібрано. Шпалера провисає під вагою перестиглих гарбузів, їхні лози зав’язуються в вузли крізь планки. Плід саду падає непобачений, мнучись у м’який ґрунт, а стара зернова скриня сидить німа біля паркана, рама зяє там, де дошки зсохлися й пожолобилися. У пообідній тиші мовчання густе, розірване лише глухим скрипом гойдалки, підвішеної на балці крокви, — сидіння грубо стругане, потемніле від років дощу й дозвільних рук.
Колись такі балки, витесані з дерев у серці лісу, творили кістяк і стодоли, і дому. Майстри-теслі цінували їхню щільність і пружність, обробляли кожен відріз теслом, аж поки поверхня блищала знаком праці. У холодніші місяці родини збиралися навколо столів, сформованих із тих самих стовбурів, поверхня жолобкована тиском тарілок і пролитого сидру. Дерево, зрізане й витримане, тримало пам’ять літніх бур і зимової тиші, сучки й шрами говорили про перебуті бурі й даний прихисток. Та тепер крокви провисають, двері висять нерівно, робота догляду недоглянута, коли пори обертаються.
Оповіді, передані в гірських містах, розповідають про час, коли піднімалися перші хати, зроблені з міцних колод, стягнутих багнистими дорогами на санях, запряжених волами. Таке дерево, обране за силу, захищало родину від кусючого вітру й хмар, що знижувалися. Коли часи були пісні, кухонна лава подвоювалася як робочий стіл і вівтар, несучи вагу мішків борошна й щоденної хлібини, поверхня подряпана ножем і долотом. У пісні роки бочки з того самого дерева зберігали боби, сочевицю й надію. Але коли щедрість Імператриці занедбано, ці посудини стоять порожні, щільні обручі зісковзують, коли повітря важчає й вологіє.
Надворі погода змінюється. Сухий вітер іде через покинутий сарай, шелестить стружкою, що всипає підлогу. Верстак, кути заокруглені роками, тихий. Киянка й клин, знаряддя перетворення, спочивають там, де їх востаннє поклали. Стара дошка для хліба схиляється до стіни, поверхня позначена сотнями тихих вечорів, чекає тиску долонь, що місять. У нерухомості кістки дому — дверні рами, стільці, вінець відра криниці — усі чекають оновлення, їхні оповіді на паузі.
Є малі жести, що можуть почати обертати пору. Можна зібрати стружку і покласти її як розпал під вогнище, виманюючи тепло назад у хату. Інший може затягнути залізні обручі навколо зернової скрині, готуючи її до щедрості, якої ще немає. Порожні бочки можна витерти й поставити прямо біля дверей, знак готовності до жнив. Провести рукою по старій дошці для хліба, зішліфувати шорсткість, згадує смак поділеного хліба й обіцянку, що стіл ніколи не покинутий по-справжньому.
Щасливий колір сьогодні — деревний брунатний.
Lucky Color: BurlyWood — #DEB887Стійка рука повертає те, що занедбання пом’якшило.