У прямій Імператриці доглянутий сад дає плоди, пшениця стоїть високо, і материнські руки відкриті, щоб поділитися щедрістю з усіма. Перевернута, сад росте невгамованим і ламким. Плетений кошик, колись повний, лежить перекинутий на втоптаній землі. Жнива, втрачені вітром і часом, так і не знаходять шляху на кухню. Знаряддя достатку — лопати, серпи, фартухи — висять без ужитку. Поля, нестримані, стають плутаниною, де вчорашня обіцянка зблякла під серпанком пилу.
Колись ці сади засівали ті, хто прийшов із далеких узбереж, хто пам’ятав родючі річкові береги й дикі луки, хто приніс із собою насіння й уміння. Їхні руки, позначені працею, обробляли суглинок пізно пообід, стопи загорнені в тканину, що тримала ґрунт і сонце на відстані. Ці обгортки, зроблені з тривких волокон, захищали шкіру, коли чоловіки й жінки переходили відкриті рівнини і будували нові домівки. Вони носили ці тканини з практичної причини: пил і глина липли до кожної поверхні. І воїни, і хлібороби цінували таке полотно за витривалість — щільно виткане на верстатах, тоді пофарбоване розчином із зібраного листя, коренів і зігрітої сонцем води дворової чаші.
У далеких краях дослідники й торговці позначали свій прохід тим, що вкривало їхні ноги. У чагарнику, під сухим постійним вітром, вони рухалися тихо, одяг зливався з очеретом і вибіленою сонцем травою. Та сама тканина, скроєна й зшита спритними руками, ставала мундирами для тих, хто стояв на варті в серпанку світанку, очі звужені проти неба, що обіцяло більше спеки, ніж тіні. У хаті старіючі лляні завіси, колись тонкі, тепер тримали пам’ять минулих жнив. Білизна, лишешена сохнути в полуденному повітрі, була б жорстка й чиста, блідий прапор проти занедбаного паркана саду.
Іноді занедбання пори не обирають, а успадковують. Повітря наповнюється частинками надто дрібними, щоб бачити, вони кружляють у гарячих протягах, що тиснуть на зачинені віконниці. Вітер, неспокійний і сухий, піднімає верхній шар ґрунту зі стежок і осідає ним на ґанок, у взуття, на кожне знаряддя, лишене надворі. Земля, втоптана й уперта, відмовляє лопаті. Усередині мішок зерна сидить недоторканий у коморі, зав’язки вільні, борошно осідає на дні. Стіл, широкий і гостинний, стоїть голий, поки плани бенкетів лишаються напівсказаними і відпадають, як полова.
І все ж є малі жести, що повертають догляд світові. Сьогодні можна зібрати опалі стручки насіння зі стежки і посадити їх у клаптик голої землі, обіцянку майбутнім порам. Зтерти пил із підвіконня, даючи світлу ясно впасти на підлогу. Залатати зношений фартух, проводячи міцну голку крізь тканину, чиє плетиво пам’ятає форму своєї праці. Запропонувати чашку теплого чаю сусідові, запросивши сховатися від вітру хоча б ненадовго.
Щасливий колір сьогодні — хакі.
Lucky Color: Khaki — #F0E68CНехай догляд почнеться знову там, де ваші руки знаходять роботу.
Лагідні жнива можуть вирости з того, що доглянуто сьогодні.