Поле, колись пишне від пшениці, маків і дикого цикорію, тепер лежить сплутане й важке після бур. Кам’яні стіни, що позначали володіння Імператриці, схиляються під вагою витких, недоглянутих лоз, листя щільне й тісне, затуляє світло внизу. Давні дерева саду, колись обтяжені плодом, що дозрівав, тепер ронять зморщені оливи в торішнє листя, лишене скисати там, де впало. Сад Імператриці не порожній, але його дари більше не приходять вільно до рук, що чекають.
У старому краю такі гаї облямовують нижні схили, кожне дерево скручене десятиліттями вітру, кожен корінь тисне глибоко в пам’ять ґрунту. Їхній плід колись тиснули на олію для ламп, на помазання, на прості страви. Тепер, притиснутий занедбанням, плід густішає й зморщується, лишається поза досяжністю, жнива, якими не поділилися. Сільський млин, де кам’яні колеса колись терпляче оберталися, мовчить. У тіні дерев армійські пальта накинуто на стільці на ґанках: зношені, загартовані вжитком, запах землі й деревного диму липне до швів. Це одяг тих, хто лишається, хто обробляє землю руками після того, як машини заіржавіли під дощем.
Це пора, коли прихисток, колись бажаний, може стати задушливим. На кухні полиці комори вистелені банками розсолу, де плавають оливи, гладка шкірка притуплена місяцями в солоній воді. Ці банки мали нести смак літа в зиму, але тепер сидять нерозкриті, збираючи пил, поки апетит спадає. Бліде світло пообіддя падає навскіс крізь завіси і ловить металеві бляшанки, де торішня олія каламутніє й гусне. Стіл розсипаний знаряддям зберігання: дерев’яний прес, зношений ніж для обрізання, моток линви, щоб зв’язувати гілки. Жодне не бачить багато вжитку.
Оповіді лишаються серед цих знарядь. Під час довгих дощів старші згадують пісні роки, коли воїни йшли пагорбами, їхні мундири того самого відтінку, що й гаї, зливаючись із землею. Вони рухалися тихо, майже невидимі проти чагарнику й зораних рядів, зникаючи в дощі й ранковому тумані. Сама земля ніби ковтала їх, ховала або, можливо, тримала міцно.
Надворі повітря вологе від обіцянки бур, що наближаються. Стежки між деревами м’які під ногою, трава густа й збита, ховає каміння й напівзакопані граблі. У тіні повітря прохолодне й важке, і вага намету тисне вниз. Здалеку сад здається цілим, але зблизька кожна гілка й кожен листок тісні й обтяжені, простір між ними забитий ростом. Це місце, утримане в підвісі, де достаток згорнувся в зарості, і щедрість більше не досягає рук, що на неї чекають.
Сьогодні ви можете зібрати опалі оливи, помити їх у мисці і розкласти сушитися, навіть якщо вони гіркі. Можете змастити чоботи чи куртку тим, що лишилося в бляшанці, даючи запаху землі піднятися довкола. Можете відчинити вікно, щоб вологе повітря пройшло кухнею, і вимісти підлогу, де розсіл висох і лишив слід. Можете витратити кілька хвилин, гострячи ніж для обрізання, готуючись до миті, коли сад знову можна буде привести до ладу.
Щасливий колір сьогодні — каламутний оливковий.
Lucky Color: OliveDrab — #6B8E23Догляньте зарості; поверніть те, що жнива лишили позаду.